Blog

Podział majątku wspólnego małżonków

06-12-2018
Podział majątku wspólnego małżonków

Podziału majątku wspólnego można dokonać zarówno w trakcie sprawy o rozwód, jak i po jej zakończeniu. Zgodnie z art. 58 § 3 Kodeksu rodzinnego i opiekuńczego na wniosek jednego z małżonków sąd może bowiem w wyroku orzekającym rozwód dokonać podziału majątku wspólnego, jeżeli przeprowadzenie tego podziału nie spowoduje nadmiernej zwłoki w postępowaniu. W praktyce sądy bardzo rzadko korzystają z tego uprawnienia, gdyż zazwyczaj strony postępowania o rozwód są ze sobą skonfliktowane i nie potrafią dojść do konsensusu w zakresie podziału ich majątku wspólnego.

Z chwilą zawarcia związku małżeńskiego między małżonkami co do zasady powstaje małżeńska wspólność ustawowa (małżonkowie mogą także zawrzeć umowę, w której ustanowią rozdzielność majątkową, zwaną intercyzą). Przedmiotem postępowania o podział majątku są zatem te składniki, które małżonkowie nabyli w trakcie trwania związku małżeńskiego, a zatem w czasie, gdy łączył ich ustrój małżeńskiej wspólności majątkowej.

Na wstępie wskazać należy, że istnieją dwa sposoby dokonania podziału majątku wspólnego – umowny oraz sądowy. W każdym przypadku podział majątku wspólnego możliwy jest dopiero z chwilą ustania wspólności majątkowej między małżonkami. Zasadniczo następuje to z chwilą ustania małżeństwa, jednak możliwe jest także wcześniejsze ustanie wspólności np. w przypadku orzeczenia separacji czy ogłoszenia upadłości jednego z małżonków.

Podział umowny możliwy jest w sytuacji, gdy byli małżonkowie są w stanie porozumieć się w kwestii podziału. Wówczas wystarczy umowa pomiędzy stronami, w której określą one sposób podziału majątku wspólnego. Bardzo ważne jest to, że w przeciwieństwie do sądowego podziału majątku wspólnego, umowny podział majątku pozwala na objęcie umową jedynie części majątku.

 

Postępowanie sądowe o podział majątku wspólnego inicjuje się poprzez złożenie wniosku o podział majątku wspólnego. Wniosek taki powinien być skierowany do sądu rejonowego właściwego dla miejsca położenia majątku. Jeżeli majątek wspólny obejmuje również nieruchomość, to wówczas o właściwości sądu decyduje miejsce położenia tej nieruchomości. We wniosku takim należy przede wszystkim wskazać i określić majątek, który wchodzi w skład majątku wspólnego. W przypadku nieruchomości należy przedstawić dowody jej własności – najczęściej będzie to odpis z księgi wieczystej. Następnie należy wskazać sposób tego podziału. We wniosku o podział można również żądać ustalenia nierównych udziałów w majątku wspólnym, a także żądać rozliczenia wydatków i nakładów poniesionych z majątku osobistego na majątek wspólny małżonków.

 

Od wniosku o podział majątku wspólnego pobiera się opłatę stałą i wynosi ona 1000 zł. Jeśli wniosek zawiera zgodny projekt podziału majątku opłata wynosi 300 zł.

 

W toku postępowania sąd ma za zadanie przede wszystkim ustalić skład oraz wartość majątku wspólnego, a następnie dokonać jego podziału z ustaleniem ewentualnych spłat bądź dopłat.

 

Zasadą jest, że sądowy podział majątku powinien obejmować cały majątek wspólny. Wartość poszczególnych składników majątku wspólnego ustala się według stanu na dzień ustania wspólności majątkowej i według cen z chwili dokonywania podziału (zamknięcia rozprawy). W przypadku, gdy przyczyną ustania małżeństwa jest rozwód, datą ustania wspólności jest dzień uprawomocnienia się wyroku rozwodowego, a nie dzień orzeczenia rozwodu.

 

Co zatem wchodzi w skład majątku wspólnego? Odpowiedź na to pytanie znajduje się w treści przepisu art. 31 § 2 Kodeksu rodzinnego i opiekuńczego, zgodnie z którym do majątku wspólnego należą w szczególności pobrane wynagrodzenie za pracę i dochody z innej działalności zarobkowej każdego z małżonków, dochody z majątku wspólnego, jak również z majątku osobistego każdego z małżonków, środki zgromadzone na rachunku otwartego lub pracowniczego funduszu emerytalnego każdego z małżonków, a także kwoty składek zewidencjonowanych na subkoncie, o którym mowa w art. 40a ustawy z dnia 13 października 1998 r. o systemie ubezpieczeń społecznych.

 

Istotnym jest, że przedmiotem podziału majątku wspólnego są jedynie aktywa, zatem w postępowaniu tym sąd ani nie ustala długów ani też nie orzeka o ich spłacie. Podział obejmuje przy tym jedynie te składniki, które były objęte wspólnością w chwili jej ustania i które nadal znajdują się w majątku małżonków.

Co zatem w przypadku, gdy przed zniesieniem współwłasności jeden z małżonków zbył przedmiot wchodzący w skład tego majątku bez zgody drugiego małżonka? Orzecznictwo stoi na stanowisku, że w razie nieuzasadnionego zbycia przedmiotów wspólnych przez jednego z małżonków i tym samym wyrządzenia drugiemu małżonkowi szkody, temu ostatniemu należy się odszkodowanie w wysokości wartości połowy zbytego przedmiotu (tak SN w orzeczeniu z 18.08.1958 r., I CR 547/58).

 

Podobnie sytuacja wygląda w przypadku składników majątkowych, które wchodzą w skład majątku wspólnego w dniu ustania wspólności, a które następnie są bezprawnie zbywane przez jedno z małżonków przed podziałem majątku. Wówczas sąd powinien w podziale składniki te uwzględnić.

Bardzo ważne jest tutaj, by zbycie to było nieuzasadnione. W przypadku bowiem zbycia uzasadnionego okolicznościami, np. ze względu na właściwości rzeczy, małżonek, który zbył rzecz ma obowiązek wydania współmałżonkowi jedynie uzyskanej w zamian korzyści majątkowej.

Przy dokonywaniu podziału majątku wspólnego nie uwzględnia się zatem tych składników majątkowych, które w czasie trwania wspólności ustawowej lub po jej ustaniu zostały zużyte zgodnie z prawem, zaś uwzględnia się, ale jedynie w ramach rozliczeń (rachunkowo) te składniki, które zostały bezprawnie zbyte, zniszczone, zużyte lub roztrwonione.

 

Gdy sąd dokona już ustalania składu majątku wspólnego, następnie dokonuje jego podziału, który polega na: podziale fizycznym rzeczy, przyznaniu rzeczy jednemu z małżonków z obowiązkiem spłaty drugiego albo na sprzedaży rzeczy według przepisów Kodeksu postępowania cywilnego. Sąd bierze tutaj pod uwagę stanowisko uczestników postępowania i o ile są oni ze sobą zgodni, a projekt podziału nie sprzeciwia się prawu ani zasadom współżycia społecznego oraz nie narusza praw osób trzecich, co do zasady dokonuje podziału zgodnie z wolą byłych małżonków. Należy jednak podkreślić, że sąd nie jest związany stanowiskiem uczestników co do sposobu podziału. Z drugiej strony, sąd nie może także wbrew woli uczestnika przyznać mu prawa majątkowego z obowiązkiem spłaty lub dopłaty na rzecz drugiego uczestnika. W sytuacji zatem, gdy żaden z małżonków nie wyraża zgody na przyznanie mu określonego składnika, wówczas sąd zarządza jego sprzedaż w trybie przepisów Kodeksu postępowania cywilnego o postępowaniu egzekucyjnym – co zawsze jest dla uczestników mniej opłacane, gdyż ceny wywoławcze są niższe od cen rzeczywistych (stanowią ich ułamek).

 

Adw. Karol Kakowski

 

Розподіл спільної власності подружжя
 
Розподіл спільної власності може здійснюватися як під час розлучення, так і після розлучення. Відповідно до ст. 58 § 3 Кодексу про сім'ю і піклування, на прохання одного з членів подружжя, у рішенні про розлучення суд може винести рішення про розділ спільного майна, якщо цей поділ не викликає невиправданої затримки у провадженні. На практиці суди дуже рідко використовують це право, оскільки, зазвичай, сторони у справі про розлучення суперечать один одному і не можуть досягти консенсусу щодо розподілу спільної власності.
 
У момент вступу в шлюб між подружжям у принципі виникає статутна когорта (подружжя також може укладати договір, в якому вони встановлюють розділ майна, відоме як інтерцизія). Об'єктом поділу майнових проваджень є майно, яке подружжя набуло під час шлюбу, коли їх об'єднувало спільне проживання .
 
Перш за все слід зазначити, що існує два способи розділити спільну власність - договірний та судовий. У будь-якому випадку, поділ спільної власності можливий тільки тоді, коли визначена спільна майнова власність подружжя. У принципі, це відбувається з припиненням шлюбу, однак, можливо і раніше припинити існування, наприклад, у випадку розлучення або оголошення про банкрутство одного з подружжя.
 
Договірний поділ можливий, коли колишні члени подружжя можуть домовитися щодо питання про поділ. Потім буде досягнута домовленість між сторонами, за якою вони визначать спосіб розподілу спільної власності. Дуже важливо, що, на відміну від судового поділу спільної власності, договірний поділ майна дозволяє укладати договір лише на частину майна.
 
Судове провадження у справі про поділ спільної власності ініціюється поданням заяви про поділ спільного майна. Заява, повинна бути скерована до відповідного районного суду, в залежності від розміщення майна. Якщо спільне майно також включає нерухомість, то юрисдикція суду вирішується за місцем розташування нерухомого майна. Заява повинна насамперед визначати та конкретизувати активи, які є частиною спільної власності. У випадку з нерухомим майном слід надати докази його власності - найчастіше це буде копія з реєстру земель та іпотеки. Потім вказують метод цього поділу. В заяві про поділ можно також вимагати визначення нерівних часток у спільних активах, а також вимагати врегулювання витрат і втрат, понесених з особистого майна на спільну власність подружжя.
 
З заяви на розподіл спільної власності сплачується фіксований збір, який становить 1000 злотих. Якщо заява містить узгоджений проект про розподіл спільного майна, плата становить 300 злотих.
 
У процесі розгляду справи суд визначає, насамперед, склад і вартість спільної власності, а потім розподіляє її з визначенням можливих виплат або доплат.
 
Підстава є те, що судовий поділ майна має охоплювати всю спільну власність. Вартість окремих складових об'єктів спільної власності визначається датою припинення спільного майна і за цінами на момент поділу (закриття судового засідання). Якщо причиною припинення шлюбу є розлучення, то дата припинення спільності є день, коли рішення про розлучення вступає в законну силу, а не день ухвалення рішення про розлучення.
 
Що ж тоді є частиною спільної власності? Відповідь на це питання можна знайти в тексті ст. 31 § 2 Кодексу про сім'ю та піклування, згідно з яким спільне майно включає, зокрема, винагороду за працю та доходи від комерційної діяльності кожного з подружжя, доходи від спільної власності, а також від особистого майна кожного з подружжя, коштів, накопичених на відкритому рахунку. або пенсійних виплат кожного з подружжя, а також розмір внесків, зареєстрованих на субрахунку, зазначеному у ст. 40a Закону від 13 жовтня 1998 року ро систему соціального страхування.
 
Важливо, що суб'єктом поділу спільної власності є лише активи, тому в цій справі суд не встановлює борги, не приймає рішення про їх погашення. Розділ включає лише ті складові, які були включені до реєстру на момент його припинення і які все ще знаходяться у власності подружжя.
 
А що, якщо до винесення рішення про припинення спільного проживання один з подружжя позбувся майна, що є частиною спільного майна, без згоди іншого подружжя? Судова практика говорить, що у разі необґрунтованого вилучення спільних об'єктів одним із подружжя і тим самим завдаючи шкоди іншому подружжю, останній повинен бути компенсувати у розмірі вартості половини проданого об'єкта (Верховний суд у рішенні від 18.08.1958 r., I CR 547/58).
Аналогічна ситуація повстає у випадку об’єктів власності, які є частиною сумісної власності в день припинення спільної власності, і які в подальшому незаконно продаються одним з членів подружжя ще до поділу майна. Тоді суд повинен взяти до уваги ці складові. Тут дуже важливо, щоб продаж був визнаний неправомірним. У разі виправдання, обґрунтованого обставинами , наприклад, через особливості речі, член подружжя, який продав річ , зобов’язаний віддати другому компенсацію у вигляді фінансового відповідника.
 
При поділі спільного майна не враховуються ті об’єкти, які знищилися протягом спільного життя або були спожиті після цього відповідно до закону, проте беруться до уваги в межах розрахунків (обліково) ті складники, які були незаконно продані, знищені , використовувалися або витрачалися.
 
Після того, як суд визначить склад спільної власності, він її розподіляє, що полягає в: фізичному поділі речі, присудженні предмета одному з подружжя з зобов'язанням повернути інші або продати майно відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу. Суд враховує позицію учасників судочинства і, якщо вони згодні один з одним, а проект поділу не виключає права або принципів соціального співіснування і не порушує прав третіх осіб, як правило, ділиться відповідно до побажань колишніх подружжя. Однак слід підкреслити, що суд не пов'язаний позицією учасників щодо способу поділу. З іншого боку, суд не може, навіть проти волі учасника, надати йому майнові права з погашенням зобов'язання або додатковим платежем іншому учаснику. Тому, коли жоден з подружжя не погоджується на визнання конкретного варіанту, суд зобов'язує продати майно відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу про виконавче провадження - яке завжди для подружжя є менш вигідним, оскільки початкові ціни нижчі за реальні (складають лише їхню частку).
 
Адвокат Кароль Каковський

Kontakt

Kancelaria Adwokacka 
Adwokat Karol Kakowski
ul. Dąbrowszczaków 24/4-5 
10-541 Olsztyn

NIP: 8491517833

tel. 884 924 400

e-mail: adwokatkakowski@gmail.com

 

Nr r-ku (ING):

54 1050 1807 1000 0092 4628 6968