Blog

Rozwód - na czym polega i jakie ma skutki ?

06-12-2018
Rozwód - na czym polega i jakie ma skutki ?

Zgodnie z przepisami Kodeksu rodzinnego i opiekuńczego, aby mogło dojść do orzeczenia przez sąd rozwodu między małżonkami musi nastąpić zupełny i trwały rozkład pożycia małżeńskiego.

 

Ustalając czy między małżonkami doszło do zupełnego rozkładu pożycia, sąd bada czy doszło do rozerwania jednocześnie trzech więzi – duchowej (uczuciowej), fizycznej oraz więzi gospodarczej. Do zupełnego rozkładu pożycia dochodzi zatem wówczas, gdy małżonkowie nie darzą się już uczuciem, nie istnieje pomiędzy nimi pożycie fizyczne (seksualne), a nadto nie prowadzą oni wspólnego gospodarstwa domowego.

Dopuszcza się jednak możliwość orzeczenia rozwodu i uznania za zupełny także takiego rozkładu pożycia, gdy przy niepełnym zaniku określonej więzi, intensywność relacji między małżonkami pozwala orzec, że rozkład jest zupełny. Tytułem przykładu można wskazać sytuację małżonków, którzy nie darzą się uczuciem i całkowicie zanikło między nimi współżycie fizyczne, jednak ze względów ekonomicznych zamieszkują wspólnie w jednym lokalu.

 

O trwałości rozkładu pożycia małżeńskiego można z kolei mówić, gdy z doświadczenia życiowego wynika, że na tle konkretnej sprawy powrót małżonków do wspólnego pożycia nie nastąpi. Warto przy tym pamiętać o tym, że brak jest ściśle ustalonych norm czasowych, po przekroczeniu których rozkład pożycia można uznać za trwały – przesłanka ta oceniana jest przez sąd w oparciu o okoliczności konkretnej sprawy.

 

Mimo zupełnego i trwałego rozkładu pożycia, sąd nie orzeknie jednak rozwodu, jeżeli wskutek niego miałoby ucierpieć dobro wspólnych małoletnich dzieci małżonków albo jeżeli z innych względów orzeczenie rozwodu byłoby sprzeczne z zasadami współżycia społecznego. Co więcej, rozwód nie jest dopuszczalny, jeśli żąda go małżonek wyłącznie winny rozkładu pożycia, zaś drugi małżonek nie wyraża na to zgody, chyba że odmowa jego zgody na rozwód jest w danych okolicznościach sprzeczna z zasadami współżycia społecznego.

 

W wyroku orzekającym rozwód sąd przede wszystkim rozwiązuje małżeństwo i orzeka czy i który z małżonków ponosi winę rozkładu pożycia. Na zgodne żądanie małżonków sąd zaniecha jednak orzekania o winie. Wówczas następują skutki takie, jak gdyby żaden z małżonków nie ponosił winy. W tym miejscu warto podkreślić, że orzeczenie o winie ma znaczenie dla możliwości dochodzenia alimentów od małżonka. Małżonek, który nie został uznany za wyłącznie winnego rozkładu pożycia i który znajduje się w niedostatku, może bowiem żądać alimentów od drugiego małżonka. Jeżeli natomiast jeden z małżonków został uznany za wyłącznie winnego rozkładu pożycia, a rozwód pociąga za sobą istotne pogorszenie sytuacji materialnej małżonka niewinnego, wówczas sąd na jego żądanie może nakazać małżonkowi winnemu płacenie alimentów. Obowiązek płacenia alimentów byłemu małżonkowi nie jest jednak nieograniczony w czasie, bowiem wygasa z chwilą zawarcia przez niego nowego małżeństwa oraz po upływie pięciu lat od orzeczenia rozwodu, jeżeli zobowiązanym jest małżonek, który nie został uznany za winnego rozkładu pożycia. Podkreślenia wymaga, że orzeczenie o winie nie ma żadnego wpływu na obowiązek zapłaty alimentów na rzecz dzieci.

 

W wyroku orzekającym rozwód sąd rozstrzyga także o władzy rodzicielskiej nad wspólnym małoletnim dzieckiem obojga małżonków i kontaktach rodziców z dzieckiem, a nadto ustala w jakiej wysokości każdy z małżonków jest obowiązany do ponoszenia kosztów utrzymania i wychowania dziecka. Sąd może zatem pozostawić władzę rodzicielską obojgu rodzicom, powierzyć wykonywanie władzy jednemu z rodziców z ograniczeniem władzy rodzicielskiej drugiego do określonych obowiązków i uprawnień w stosunku do dziecka, ograniczyć władzę rodzicielską obojga z rodziców, zawiesić ją lub pozbawić władzy rodzicielskiej jednego lub dwoje małżonków. Orzekając w przedmiocie władzy rodzicielskiej sąd kieruje się dobrem dziecka. Jeżeli chodzi zaś o kontakty, to w przypadku gdy małżonkowie są zgodni i chcą ustalić kontakty z dzieckiem we własnym zakresie, na ich zgodny wniosek sąd nie podejmuje rozstrzygnięcia w tym przedmiocie.  

W przypadku gdy rozwiedzeni małżonkowie zajmują wspólne mieszkanie, sąd w wyroku rozwodowym orzeka także o sposobie korzystania z tego mieszkania przez czas wspólnego w nim zamieszkiwania. Jeżeli jeden z małżonków swym rażąco nagannym postępowaniem uniemożliwia wspólne zamieszkiwanie, sąd może nakazać jego eksmisję na żądanie drugiego małżonka. Rozwiązanie to ma szczególne znaczenie dla rodzin, w których stosowana była przemoc, a wobec małżonka zostało z tego tytułu wszczęte postępowanie karne.

Na zgodny wniosek małżonków sąd może w wyroku orzekającym rozwód orzec także o podziale wspólnego mieszkania albo o przyznaniu mieszkania jednemu z małżonków, jeżeli drugi małżonek wyraża zgodę na jego opuszczenie bez dostarczenia lokalu zamiennego i pomieszczenia zastępczego, o ile podział bądź jego przyznanie jednemu z małżonków są możliwe. W tym miejscu należy jednak podkreślić, że orzekając o wspólnym mieszkaniu małżonków sąd uwzględni przede wszystkim potrzeby dzieci i małżonka, któremu powierza wykonywanie władzy rodzicielskiej.

Wreszcie na wniosek jednego z małżonków sąd w wyroku rozwodowym może również dokonać podziału majątku wspólnego. Może to mieć jednak miejsce tylko wtedy, gdy przeprowadzenie tego podziału nie spowoduje nadmiernej zwłoki w postępowaniu, co w praktyce zdarza się niezwykle rzadko z uwagi na konflikt między małżonkami lub ilość i rodzaj składników majątku wspólnego.

 

Należy pamiętać o tym, że orzeczenie rozwodu niesie ze sobą również inne skutki niż tylko rozwiązanie małżeństwa. Przede wszystkim z chwilą rozwiązania małżeństwa między małżonkami ustaje małżeńska wspólność majątkowa, co oznacza, że od tej pory wszystko, co nabędą, wchodzi do ich majątków odrębnych. Co więcej, dopiero wówczas nabywają oni prawo do żądania podziału majątku wspólnego – w trakcie trwania małżeństwa jest to bowiem niemożliwe. W przypadku śmierci jednego z małżonków, drugi małżonek traci także prawo do dziedziczenia po nim z mocy ustawy.

 

W ciągu trzech miesięcy od chwili uprawomocnienia się orzeczenia rozwodu małżonek rozwiedziony, który wskutek zawarcia małżeństwa zmienił nazwisko, może także powrócić do poprzedniego nazwiska, składając stosowne oświadczenie przed kierownikiem USC lub konsulem.

Adw. Karol Kakowski

Розлучення - що це таке і які його наслідки?
 
Згідно з положеннями Кодексу про сім'ю та піклування, для винесення судом рішення про розлучення суд має встановити факт повного і постійного розриву шлюбного співжиття. Суд вивчає, чи відбулося розірвання шлюбу між подружжям, а також перевіряє, чи були тріщини за трьома зв'язками - духовними (емоційними), фізичними та економічними - одночасно.
Таким чином, повний розрив шлюбу відбувається тоді, коли подружжя більше не відчуває прихильності, між ними немає фізичного (сексуального) життя, і до того ж вони не керують спільним домогосподарством.
 
З іншого боку, можна говорити про постійність декомпозиції подружнього життя, коли життєвий досвід показує, що повернення подружжя до спільного життя не відбудеться в контексті конкретного випадку. Варто також пам'ятати, що немає чітко встановлених часових норм, за якими порушення життєвого укладу може вважатися постійним - ця умова оцінюється судом на підставі обставин конкретної справи.
 
Незважаючи на повний і постійний розпад спільного життя, суд не розглядатиме розлучення, якщо в результаті цього постраждає добробут спільних неповнолітніх дітей, або якщо з інших причин розлучення суперечить принципам соціального співіснування. Крім того, розлучення не є прийнятним, якщо його вимагає тільки один член сім'ї, а інший член сім'ї не погоджується, якщо відмова згоди на розлучення не суперечить правилам соціального співіснування.
 
У рішенні про розірвання шлюбу суд спочатку розриває шлюб і вирішує, хто з подружжя винний у розірванні шлюбу. На спільне прохання подружжя суд може відмовитися від розгляду справи про вину. Таким чином ніхто з подружжя не є винним. На цьому етапі варто підкреслити, що вирок про вину є важливим (потрібним) для можливості призначення стягнення з боку одного з подружжя. Член сім'ї, який не був визнаний винним у порушенні спільного життя і який потребує допомоги, може вимагати її від іншого члена сім'ї. Якщо, з іншого боку, один з подружжя був визнаний винним у розірванні спільного життя, а розлучення призводить до значного погіршення матеріального стану невинного члена сім'ї, суд може, на його прохання, наказати другому члену сім'ї оплатити його утримання. Обов'язок утримування колишнього подружжя (чоловіка чи дружини), однак, не є необмеженим у часі, оскільки він закінчується після укладення нового шлюбу та після закінчення п'яти років після розірвання шлюбу, якщо член подружжя, якого не визнано винним у розірванні шлюбу, став зобов'язаним. Слід підкреслити, що вирок про вину не впливає на обов'язок сплачувати аліменти на утримання дітей.
 
У справі про розлучення суд також приймає рішення про батьківську опіку над спільною малолітньою дитиною обох членів подружжя та про контакти батьків з дитиною, а також визначає, якою сумою кожний з подружжя зобов'язаний нести витрати на виховання та утримання дитини. Отже, суд може залишити батьківські повноваження обом батькам, делегувати повноваження одному з батьків з обмеженням батьківського права іншої особи на певні обов'язки та права стосовно дитини, обмежити батьківський авторитет батьків, призупинити або позбавити одного чи обох членів подружжя батьківських повноважень. При вирішенні питання про батьківську опіку суд керується благом дитини. Стосовно контактів, у випадку, якщо подружжя погодиться і хоче встановити контакти з дитиною самостійно, суд не приймає рішення з цього питання за їхнім спільним проханням.
 
Якщо подружжя у стані конфлікту ділить квартиру, суд у справі про розлучення також вирішує питання про використання цієї квартири на час спільного проживання в ній. Якщо один з подружжя веде ненормальний спосіб життя, суд може його виселити на прохання іншого члена подружжя. Це рішення має особливе значення для сімей, в яких застосовувалося насильство, і було порушено кримінальну справу проти одного з членів подружжя.
 
За спільною заявою подружжя у справі про розлучення суд може вирішити питання про розподіл спільної квартири або про надання квартири одному з членів подружжя, якщо інший чоловік / дружина погоджується залишити квартиру без надання замісної квартири, за умови, що можливий поділ або дозвіл одному з подружжя. Однак на цьому етапі слід підкреслити, що при вирішенні питання про спільну квартиру подружжя суд перш за все враховує потреби дітей та того члена подружжя, якому доручено здійснення батьківських повноважень.
 
Насамкінець на прохання одного з подружжя суд у рішенні про розірвання шлюбу може також розділити спільну власність. Проте це може відбутися лише тоді, коли цей поділ не викликає зайвої затримки у провадженні, що на практиці є надзвичайно рідкісним через конфлікт у подружжі або кількість та тип спільних активів.
 
Слід пам'ятати, що рішення про розлучення також має інші наслідки, ніж просто розірвання шлюбу. Перш за все, коли шлюб розривається, єдність між подружжям припиняється, а це означає, що відтепер все, що вони купують, увійде в їхнє окреме майно. Більше того, лише тоді вони отримують право вимагати поділу спільної власності - під час шлюбу це неможливо. У разі смерті одного з подружжя, інший його член також втрачає право успадкування від нього відповідно до закону.
 
Протягом трьох місяців з дня остаточного розірвання розлучений чоловік / дружина, що змінили прізвище в результаті шлюбу, також можуть повернутися до попереднього прізвища, подавши відповідну заяву голові Органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) або консула.
 
Адвокат Кароль Каковський

Kontakt

Kancelaria Adwokacka 
Adwokat Karol Kakowski
ul. Dąbrowszczaków 24/4-5 
10-541 Olsztyn

NIP: 8491517833

tel. 884 924 400

e-mail: adwokatkakowski@gmail.com

 

Nr r-ku (ING):

54 1050 1807 1000 0092 4628 6968